Софья Ивановна Альбрандт

Van Rodovid NL

Gebeurtenissen

Huwelijk: ♂ Василь Федорович Симиренко [Симиренки] * 1835 † 1 december 1915

Notities

Симиренко вишукував нові технології, технічні вдосконалення цукрового виробництва, вів наукові дослідження, публікуючи результати у фахових виданнях, і поступово вибирався з боргів. Попри точність у розрахунках, мав романтичну вдачу, про що свідчить його таємний шлюб проти волі тестя з француженкою-емігранткою Софією Альбрандт. З часом батько визнав доччин вибір, і подружжя Симиренків було нерозлучне все життя.

Коли дружина Василя Федоровича нарешті дістала у спадок сто тисяч рублів, то подружжя вклало частину грошей у власну цукроварню, а ще взяли кредит під вісімдесят відсотків. Але завдяки вмілій праці та ощадливості Василь Симиренко сплатив борги, і на кінець життя його капітал нараховував уже до десяти мільйонів рублів.

У подружжя Симиренків не було дітей, проте було чимало вдячних духовних спадкоємців. В.Ф.Симиренко лишив два заповіти. За переказом Євгена Чикаленка, “по першому все переходить у власність його жінці Софії Іванівні, а по другому – воно переходить їй тільки в користування до живоття, а після її смерті переходить порівно таким особам: В.М.Леонтоновичу, М.С.Грушевському, І.Л.Шрагові, П.Я.Стебницькому, С.О.Єфремову і мені (Є.Х.Чикаленкові), тобто на українські цілі, бо то все – свідомі українці-патріоти, на яких небіжчик покладався. Через те що було два заповіти, означені діячі дійшли з удовою Софією Іванівною полюбовної згоди, за якою частину грошей в облігаціях вона видала “Товариству підмоги літературі, науці й штуці”. За цю суму Товариство купило друкарню Барського на Хрещатику. Маєток у с. Сидоринці вдова Симиренка заповіла на заснування сільськогосподарської садівничої школи імені Василя Симиренка. Гроші ж, які лишаться по ній, мали перейти до народного університету у Києві імені Василя Симиренка з Українською мовою викладання, а свій особняк Софія Симиренко заповіла Українському науковому товариству (УНТ).

• http://www.bestreferat.ru/referat-84649.html

Одружившись із дочкою французького аристократа-емігранта Софією Іванівною Альбрандт, залучив і її до українства. Вони кохали одне одного все життя,все робили спільно, маючи невсипущу працьовитість, любов до справи, — високоосвічені, духовно багаті, морально чисті. Вдома й на роботі спілкувалися українською чи французькою мовами. Коштом Софії Іванівни було придбано друкарню для українських видань і запроваджено одне з перших в імперії виробництво пастили “Українська”: яблук, цукру та яєць вистачало і на це. У Сидорівці діяв один із найкращих народних театрів.

• http://molodaprosvita.at.ua/_ld/1/126_slovo-9.pdf

Належить згадати і дружину Василя Симірненка Софію Іванівну Альбрант, знану з своєї добродійності. (До речі, С. І. Альбрант приходиться тіткою нашому діячеві й письменникові Волод. Леонтовичу і так само тіткою одіозному проводиреві російських чорносотенців, бессарабському поповичу Вол. Пурішкевичу).

• http://ukrlife.org/main/evshan/women_uaex.html

van de grootouders tot en met de kleinkinderen