| As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine). |
Максим Иванович Поддубный * 1848 † 1911
Van Rodovid NL
| CLAN: verzamelnaam voor 1 familie met diverse achternamen | Поддубные |
| geslacht | man |
| Volledige naam bij geboorte | Максим Иванович Поддубный |
| Ouders
♂ Іван Антонович Піддубний [Піддубні] * 1824 † 1899 | |
Gebeurtenissen
1848 geboorte:
geboorte van kind: ♀ Мария Максимовна Поддубная [Поддубные]
geboorte van kind: ♂ Емельян Максимович Поддубный [Поддубные]
geboorte van kind: ♂ Никита Максимович Поддубный [Поддубные]
geboorte van kind: ♀ Евдокия Максимовна Поддубная (Черинько) [Поддубные]
geboorte van kind: ♀ Матрона Максимовна Поддубная (Слинько) [Поддубные]
1870 Huwelijk: ♀ Анна Даниловна Науменко (Поддубная) [Науменко]
26 september 1871 geboorte van kind: Красенівка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, ♂ Іван Максимович Піддубний [Піддубні] * 26 september 1871 † 8 augustus 1949
1884 geboorte van kind: ♂ Митрофан Максимович Поддубный [Поддубные] * 1884 † 1966
1911 overlijden:
Notities
З нагоди 120-річчя з дня народження І.М. Піддубного в центрі його рідного села було відкрито краєзнавчий музей та пам’ятник славному земляку. Місце для музею і пам’ятника вибране теж невипадково. Тут ще в 1769 р. першопоселенцями села, серед яких були і пращури Піддубного, була збудована Різдво-Богородицька церква. В ній вінчались батьки – Максим Іванович та Ганна Данилівна в 1870 р. В цій церкві хрестився і їх малий первісток Іван у 1871 р. та всі інші шестеро дітей. Відвідання церкви для Піддубних було священною справою.
Батько і брат Митрофан співали в церковному хорі, Івану доручали нести хреста під час церковних процесій. Тут він здобув свою першу освіту. Тут, на прицерковному кладовищі у 1911 р. поховано батька. Святе місце. Прикро, що в 1929 р. церква була розібрана.
На центральній площі Красенівки, поруч із монументом вусатому борцю, заходимо в сільський музей. У недавно відремонтованих кімнатах — історія рідного села й експозиція про Івана Піддубного, який походив із козацького роду.
«У нашому селі не залишилося рідні Івана Піддубного. Жила недалеко онука Ганна Захарівна, але вже померла. А взагалі рід у них великий — у нього було три брати і три сестри», — розповідає «УМ» директор Красенівського музею Надія Кривонос. За її словами, доля братів Омеляна та Микити не відома, а найменший Митрофан мешкав у Красенівці й помер у 1966 році. Найстарша із сестер Мотрона та середня Марина мали по троє дітей. Іван Піддубний, каже Надія Миколаївна, найбільше родичався зі своєю молодшою сестрою Євдокією, був хрещеним її дочці Марійці. Євдокія спочатку жила у сусідній Богодухівці, потім у Золотоноші.
У селі пригадують, що Піддубні серед односельців вирізнялися своєю богатирською статурою та були силачами, особливо глава родини — Максим Іванович, в батька вдалися й сам Іван та його брат Митрофан. Сестра Мотрона теж була надзвичайно дужою дівчиною. Розповідають, як зняла з парубка кашкета та й підсунула під величезний клунок. Хлопець скільки не силкувався, а зрушити його з місця не зміг. «Не ображатимеш мене, витягну кашкета!» — поставила умову Мотрона. «По батькові в Івана Піддубного всі були сильні, а по материнській лінії жили до ста років. У музеї є рушник, подарований тіткою Івана Максимовича, Федорою, то вона прожила при здоровому глузді до ста років», — веде далі Надія Кривонос.
Вона показує фото сестри борця — Євдокії, на якому та зі своїм чоловіком і донькою. У музеї є й фотографії батька й матері борця, його сестер Мотрони та Марини з дітьми, брата Митрофана. Родинне дерево Піддубних «розрослося» тут на всю стіну — історики змогли дослідити родовід за минулі 250 років.
van de grootouders tot en met de kleinkinderen
