Йосип Адріян Лукашевич * 27 februari 1907 † 25 november 1987

Van Rodovid NL

Gebeurtenissen

27 februari 1907 geboorte: Задубрівці, Снятинський повіт

geboorte van kind: ♀ Звенислава Лукашевич [Лукашевичі]

geboorte van kind: ♀ Оксана Лукашевич (Полон) [Лукашевичі]

19 juli 1934 Huwelijk: ♀ Наталія Дем’янчук (Лукашевич) [Дем'янчуки] * 16 januari 1911

1935 - 1939 beroep: Слобода Болехівська, Долинський повіт, адміністратор парохії

26 juni 1935 ORDN: Львів

1939 - 1944 beroep: Ляшки Горішні, Бібрецький повіт, парох

1944 - 1950 beroep: Німеччина

1950 - 1987 beroep: США

25 november 1987 overlijden: США

Notities

Рідний брат Лукашевич Йосиф Модестович, 1907 р.н. Виїхав у 1944 р. із с.Ляшки Горішні Ходорівського р-ну тодішньої Дрогобицької обл. до Австрії;

• http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html

Пізньої осени, 25-го листопада 1987 року, в Пен Ен, Н. Й., після важкої недуги заснув у Бозі на 81-му році життя і 53-му році священства о. Йосип Адріян Лукашевич. Покійний народився 27-го лютого 1907 року в Задубрівцях, повіт Снятин у Західній Україні, в родині о. Модеста Лукашевича і Наталі з Хромовських. По лінії батька і матері від кількох поколінь це були священичі роди з глибоким релігійнним світоглядом і з давніми священичими традиціями.

Втративши у ранньому дитинстві батька, завдячував своїй улюбленій матері, що залишилася з сімома маленькими дітьми, незвичайно дбайливе релігійне і національне виховання.

Початкову школу закінчив у Стецеві снятинського повіту, де його дідусь* був парохом. Середню освіту, яку розпочав у клясичній гімназії в Коломиї, закінчив іспитом зрілости в Академічній гімназії у Львові в 1928 році. Рік пізніше вступив на студії до Богословської академії у Львові, а закінчивши їх, одружився в липні 1934 року з Наталією Дем'янчук у Коломиї.

Св. тайну священства прийняв 26-го червня 1935 року з рук Владики Микити Будки в катедрі св. Юра у Львові. З того часу розпочалася його душпастирська діяльність, спершу в Слободі, Лині і Лужках деканату Болехів, а пізніше в Ляшках деканату Ходорів. Крім душпастирської праці вкладає багато труду разом із своєю дружиною Наталією у різні ділянки громадського життя згаданих місцевостей, чи то на терені читалень "Просвіти", чи на кооператнвному полі, чи при самоосвітніх гуртках молоді.

Турбуючись духовним життям своїх парафіян, організував прощу до чудотворної іконт Божої Матері в Гошові, але не забував теж про патріотичне виховання молоді, улаштовуючи маніфестаційні походи на стрілецькі могили Маківки. Ключа і ін. Така ідейна постава молодого священика впарі з глибоко обдуманими патріотичними проповідями насторожувала кожну окупаційну владу і викликувала репресії.

Коли літом 1944 року стало ясно, що треба покидати рідну землю, о. Йосиф не міг зважитися на виїзд, здавалося — це було понад його сили. Виїхав з родиною щойно тоді, коли перші відділи Червоної армії були на віддалі кількох кілометрів.

Завдяки своїй підприємчивості та життєвій енерґії, а також погідній, спокійній вдачі та оптимізмові міг подолати часто непередбачені труднощі та ще й помагати іншим, що були в гіршій ситуації.

В Австрії, де після довгих митарств врешті опинився з ближчою і дальшою родиною — разом 8 осіб — у порозумінні з кардиналом Інніцерои і з дозволом генерального вікарія о. д-ра Мирона Горняткевича з Відня, опікується біженцями з України та організує першу парафію в Амштеттені, Долішня Австрія, а пізніше в Гогенемсі і Ґеціс-Форарльбергу. За організаційні успіхи о. д- М. Горняткевич іменує його деканом на Форарльбер з осідком спершу в Гогенемсі, а пізніше в Брегенці над Боденським озером.

В 1950 році о. Йосиф переїхав з родиною до ЗСА і душпастирював у Ґоргамі, Півн. Дак., в Дітройті, Миш, і Шамокині, Па. Останньою парафією були Литтл Фол і Ст. Джансвил, Н. Й., коли в зв'язку з погіршенням здоров'я перейшов на відпочинок. Останні роки жив у домі доньки й зятя — Оксани і Лавра Полон, оточений любов'ю і дбайливою опікою дружини, дітей і улюблених внуків.

Як колишній студент Богословської академії у Львові був гарячим прихильником ідей Блаженнішого Патріярха Йосифа, якого духову велич мав нагоду пізнати і оцінити.

В цілому своєму житті о. Йосиф Лукашевич був взором християнина та українського патріота, що дорожив усім рідним і болюче переживав недолю нашого народу. Був вимогливим до себе, з гостри почуттям обов'язку, але вибачливим до інших і вирозумілим на людські недомагання.

З вдачі тонкий естет з нахилом до філософічної контемпляції, шукав і знаходив красу в природі, мистецтві, в людських взаєминах, любив життя і розумів його неоціненну вартість, але з глибокою погордою ставився до життєвої суєти. Мав щастя не знати ні сумнівів ні вагань і бути вірним до кінця всьому, чого доглибинно доторкнулася його криштально чиста душа. Таким залишиться о. Йосиф Лукашевич назавжди в пам'яті тих, які його знали, шанували і любили.

• В Стецевій парохом був батько, один дідусь помер ще 1903 року, другий - незрозуміло.

Bronnen

1. ↑ Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Львівської архиєпархії. — т.2. — с. 279 -
2. ↑ Свобода — 1988 — №14 -
3. ↑ Свобода — 1985 — №154 - Стаття про два ювілеї, на ній пізніше заснована посмертна згадка

van de grootouders tot en met de kleinkinderen