Дмитро Олексійович Іваненко

Van Rodovid NL

Gebeurtenissen

1898 Huwelijk: Полтава, ♀ Лідія Слатіна (Іваненко) [Слатіни] † 1927

29 juli 1904 geboorte van kind: Полтава, ♂ Дмитро Іваненко [Іваненки] * 29 juli 1904 † 30 december 1994

13 april 1906 geboorte van kind: ♀ Оксана Дмитрівна Іваненко [Іваненки] * 13 april 1906 † 16 december 1997

Notities

Дмитро́ Олексі́йович Іване́нко (* 1859, село Китайгори, нині Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області — † 1 січня 1943, Свердловськ, нині Єкатеринбург, Росія) — український і російський письменник, журналіст.

у Дмитра було п’ять сестер і братів, сорок племінників

Голова родини Дмитро Іваненко народився 1859 року в селі Китайгород Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Його батько священик мав дружну родину з півдюжини дітей. Дмитро Іваненко освіту здобув у Полтавському духовному училищі, а згодом – у духовній семінарії. Він вірив у Бога, але вважав, що посередник між Господом і людиною не потрібний, тому склав екстерном іспити в Полтавській класичній гімназії, 1880 р. вступив на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Амбітний випускник купив собі особисте дворянство, яке надавалося також дружині та дітям жіночої статі. Через це син Д Іваненка не був дворянином, а дочка була. Дмитро Іваненко хотів працювати, просуватися службовими щаблями, але знайшлася тільки вакансія бухгалтера в Казенній палаті Полтави під орудою Панаса Яковича Рудченка (Панаса Мирного). Домігся призначення на посаду секретаря статистичного комітету (це як начальник обласного управління статистики). Наступного року кмітливий чиновник очолив «Полтавские губернские ведомости». Робота Іваненкові так сподобалося, що газета стала популярною та регулярною, у ній друкувався краєзнавчий матеріал, дописував навіть Іван Бунін. З 1 січня 1895 р. часопис домігся щоденного випуску. Дмитро Іваненко уже давно відомий і шанований у Полтаві. Працьовитий: поєднував дві роботи – очолював неофіційну частину «Полтавских губернских відомостей» і був секретарем статистичного комітету в канцелярії губернатора. У часи визвольних змагань у Іваненків переховувалося багато родичів: і від білих, і від червоних… У 1919 році більшовики арештували Дмитра Іваненка-старшого за «сокритіє вещей» і добу протримали в буцегарні. Та серед керівництва місцевого ЧК перебував син набірника, якому в свій час Дмитро Іваненко дуже допоміг. Батько чекіста пояснив синові: «Не звільниш Іваненка – ти мені не син!». Звільнили, але роботу газетяра довелося лишити. Дмитро Іваненко працював учителем української та російської літератури трудової школи та «дитячого містечка» на Першотравневому проспекті. Дружина теж учителювала у колонії свого давнього знайомого Макаренка. Дмитро Олексійович вийшов на пенсію і назавжди залишив рідну Полтаву. З цього часу він жив разом із дочкою Оксаною, спочатку в Харкові, а з 1936 р. – у Києві. Написав історичну повість для дітей «Івась Хмельниченко» (1928). Під час радянсько-німецької війни уся родина (Дмитро Олексійович, Оксана Дмитрівна з дочкою та сином) переїхала до Дмитра Іваненка-молодшого у Свердловськ. 12 осіб жило в двокімнатній квартирі. Відійшов у вічність 84-річний Дмитро Іваненко-старший 1 січня 1943 р., у свердловському шпиталі.

Bronnen

1. ↑ http://uahistory.com/topics/famous_people/3476 -

van de grootouders tot en met de kleinkinderen