| As of 18 August 2010, you must register to edit pages on Rodovid (except Rodovid Engine). |
Евфросиния Евтихиевна Пилипенко
Van Rodovid NL
| CLAN: verzamelnaam voor 1 familie met diverse achternamen | Пилипенки |
| geslacht | vrouw |
| Volledige naam bij geboorte | Евфросиния Евтихиевна Пилипенко |
| andere bij deze persoon gebruikte namen | Проня, Прося, Пріська |
| Ouders | |
Gebeurtenissen
geboorte: Российская империя
geboorte van kind: ♀ Устинія Гаврилівна Гончар [Гончарі]
geboorte van kind: ♂ Яків Гаврилович Гончар [Гончарі]
Huwelijk: ♂ Гаврило Гончар [Гончарі]
1893 geboorte van kind: Ломівка, Катеринославська губернія, Російська імперія, ♀ Тетяна Гаврилівна Гончар [Гончарі] * 1893 † 26 december 1920
Notities
Гончар (Пилипенко) Єфросинія Євтихіївна – бабуся Олеся Терентійовича Гончара: «людина духовна, із світлом у душі» (10.09.1978), «неграмотна, темна… яка далі Сухої ніде в житті не була, постає тепер ніби найближче до істини у своїх провидіннях, які тоді багатьом здавались смішними й наївними» (22.09.1984).
Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Бабуся замінила майбутньому письменникові матір. ... Його забрала на виховання бабуся по матері Пріська, яку письменник згадував з особливою любов’ю і теплотою.
Але, мабуть, найбільш хвилюючі враження винесли учасники конференції побувавши в селі Сухій Кобеляцького району на Полтавщині у Гончаревій хаті, де виростав майбутній письменник. Це про Гончарівську Мекку учні та вчителі Бреусівської школи Козельщинського району написали у Книзі відгуків: «Музей-садиба Олеся Гончара – справжня святиня, до якої з усіх куточків України приїжджають шанувальники таланту великого майстра, щоб доторкнутися до чистих джерел духовності…». Цю звичайнісіньку сільську білу хатину під стріхою спорудили 1892 року Гаврило і Єфросинія Гончари. Трьох дітей у ній виростили: Якова, Тетяну і Вустю. Тетяна у 15-річному віці подалася до Катеринослава, щоб самотужки заробляти на шматок хліба. У тих нових краях вона зустріла свою долю: з війни повернувся Терентій Сидорович Біліченко, й вони побралися 1914 року. Першою народилася донечка Олександра. Після других пологів, коли вже народився Сашко Біліченко, тобто Олесь Гончар, Тетяна застудилася і 26 грудня 1920 р. померла. Коли Терентій одружився вдруге, то батьки Тетяни вирішили забрати дворічного Сашка з Дніпропетровська до села Сухої. Там він і навчався. Саме дядько Яків, привівши його до Cухівської робітничо-селянської школи, сказав: «Запишіть Сашка Гончаря до школи». Ось таким чином Сашко Біліченко втратив своє законне прізвище. Але, гадається, нині ніхто з українців не скаже нічого проти, бо, може, саме завдяки потенції українського села і виростали наші генії: Сковорода, Шевченко, Франко, Леся Українка, Соломія Крушельницька, Кандиба-Олесь, Тичина, Рильський, Самчук, Павличко…
Тут годилося б зазначити, що дідусь Сашка Гаврило Гончар походив з ремісничого роду гончарів. Але коли черговий власник Слободи Сухої пан Леонтьєв спродав Глинище пану Ґаві за безцінь, то місцевий цех гончарів змінив гончарювання на столярське ремесло, бо не стало глини,. Власне той дідусь Гаврило самотужки виготовив із сухівського дуба стіл та стілець, що збереглися й донині. Бабуся Олеся Гончара з роду Пилипенків походила з кріпаків. Була гарна з виду, співуча, розумна та неписьменна. У родину Гончарів вона принесла скромний посаг: скриню, в якій було сяке-таке майно. Скриня збереглася і тепер стоїть у Державному літературно-меморіальному музеї-садибі Олеся Гончара як свідчення художнього талану пращурів письменника. Бабуся Пріся була винятково побожною особою. вона прищеплювала ті ж риси маленькому Сашкові. Недарма Олесь Терентійович у своєму щоденниковому записі зазначив: «Мене вимолила своїми молитвами бабуся, вона була певна цього, певен і я. Мені було дароване небесне милосердя. Вірив і віритиму в це до останнього дня» (20.10.1988 р.).
Чимало відвідувачів за 11 років зустрічав літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара, що знаходиться в Кобиляцькому районі с. Суха.
...
У вільні від роботи години гості музею почергово слухали екскурсію, попили води з Панського колодязя, прогулялися лісовими стежками і відвідали сільський цвинтар, на якому покоїться бабуся Олеся Терентійовича Єфросинія Євтихіївна Гончар та його рідний дядько Яків Гаврилович.
van de grootouders tot en met de kleinkinderen
Huwelijk: ♀ Евфросиния Евтихиевна Пилипенко
♂ Терентий Сидорович Беличенко Huwelijk: ♀ Євфросинія Калениківна ? (Біличенко)
Huwelijk: ♀ Тетяна Гаврилівна Гончар
overlijden: december 1943, СРСР
